Вирішивши звернутись до спеціаліста спершу варто поставити йому правильні запитання.
👉 За яким методом психотерапії цей фахівець працює?
👉 На підставі якого навчання він це робить?
👉 Чи є психотерапевт членом відповідної професійної асоціації?
👉 Яка доказова база того чи іншого методу?
👉 Які ризики?
👉 Зі скількома пацієнтами працював психотерапевт і з якими результатами?
“Це все – нормальні запитання, які не мають викликати дискомфорту ні в пацієнта, ні у психотерапевта.
Якщо у лікаря немає відповідей на ці запитання, то це поганий фахівець, він не орієнтується у цій галузі”, – наголошує Денис Угрин.
До прикладу, психотерапевт має пояснити, що 12 сеансів когнітивно-поведінкової терапії для дитини з депресією – це 45% успіху. Для дитини з тривожними станами – 60%.
Також лікарі знають, що когнітивно-поведінкова терапія і фармакологічне лікування мають однакову ефективність при тривожних розладах. Окремо ці методи мають 60% на успіх, а при комбінації – 80%. Тоді людина має право обрати.
Справжній фахівець повинен знати такі цифри, і пояснити, що миттєвого ефекту не буде, але є шанси.
Також пацієнт може попросити показати дослідження, що обраний лікарем метод є ефективним у випадку такого розладу, як у пацієнта. Це – доказова база.
В Англії є інституція National Institute for Helth and care Excelence, яка продукує протоколи, як лікувати різні хвороби.
На їхній веб-сторінці є варіанти протоколів навіть для батьків. Пацієнти, досліджуючи їх, приходять до психотерапевта зі знанням, чого хочуть.